Злість і істерикидля 4–6 років≈ 3 хв читання

Мандрівка маленького ведмежатка

Маленьке ведмежатко Міша іноді дуже сердиться. Він не знає, як впоратися зі своїми почуттями, коли щось йде не так.

Жило-було маленьке ведмежатко на ім'я Міша. Він був дуже добрим і веселим, проте іноді дуже сердився. Одного теплого ранку Міша грався своїми улюбленими кубиками у лісі. Вони сипалися з горбочка, і він намагався скласти їх у високу вежу.

Але раптом вежа впала, і кубики розсипалися. Міша відчув, як у ньому піднімається злість. Він дуже засмутився. "О, ні! Вони всі попадали!" — вигукнув він, і сльози виступили на його очах.

Його найкращий друг, зайчик Тимко, який бігав неподалік, побачив, що Міша засмутився. Він підійшов ближче і сів поруч. "Міша, я бачу, ти сердитий, бо кубики впали," — сказав Тимко спокійно.

"Так, вони всі розсипалися, і я не знаю, що робити," — відповів Міша, зітхаючи. Йому здавалося, що гнів був як велика хмара, що закрила сонце в його серці.

"Знаєш, іноді, коли я засмучуюсь, я уявляю, що мої почуття — це маленькі звірятка, які заблукали," сказав Тимко. "Їм потрібно знайти своє місце, щоб заспокоїтися."

Міша задумався. "Може, ця хмара всередині мене — це теж як звірятко?" — запитав він. Тимко кивнув. "Так, ми можемо зробити для нього місце, щоб воно відпочило. Давай уявимо, що ця хмара може сісти поруч та випити з нами чашку теплого чаю."

Ведмежатко спробувало уявити, як його гнів перетворюється на маленьке звірятко. Він відчув, як гнів стає меншим і тихішим. "Дякую, Тимко, ти справжній друг," — промовив Міша, коли відчув тепло в серці.

"А тепер, коли ми дали місце нашому звіряткові, може, спробуємо побудувати нову вежу разом?" — запропонував зайчик. Міша радісно погодився.

Вони обидва почали акуратно складати кубики, допомагаючи один одному. Вежа стала ще вищою, ніж раніше. Міша відчув гордість за себе. Він зрозумів, що може контролювати свої почуття, як справжній ведмідь.

Настав вечір, і друзі втомлено сідали на траву, дивлячись на небо, що почало темніти. "Добре, що ми разом, правда?" — спитав Міша, позіхаючи.

"Так, разом ми можемо подолати будь-які труднощі," — відповів Тимко. Вони обійнялися, і відчули, що їхні серця наповнені теплом і спокоєм.

І коли зорі засвітилися на небі, маленьке ведмежатко тихо заснуло, уявляючи, як його маленьке звірятко-гнів теж солодко спить десь поруч.

Кінець

Як працює ця казка

Ця казка допомагає дітям зрозуміти свої емоції, перетворюючи їх на маленьких звіряток. Діти можуть навчитися давати своїм почуттям місце і заспокоюватися, уявляючи, як вони можуть знайти спокій.

Прийом казкотерапії: Прийняття (дати почуттю місце)

Поговоріть після читання

Як ти почуваєшся, коли щось йде не так?
Що ти можеш зробити, щоб заспокоїтися, коли сердитий?
Чи є у тебе свої маленькі звірятка, які допомагають тобі з емоціями?

Імена та подробиці в цій казці змінено. Казку створив штучний інтелект за методикою дитячого психолога Юлії Синєгуб. Впізнали свою казку? Напишіть нам — приберемо її.