Ягнятко Лямка і Веселий Бабай

Давним-давно, коли ще нічого не боялися, у теплому піщаному світі існувала чарівна оаза, де вода була такою прозорою, що можна було побачити кожну піщинку на дні. У цій оазі жило маленьке ягнятко на ім'я Лямка. Воно було кмітливим, але іноді його охоплював страх невідомого.

Якось увечері, коли сонце вже сідало за горизонт, Лямка вирушила на затишний пагорб, щоб спостерігати за зірками. У цей момент їй здалося, що в шафі, яка стояла в її домівці поблизу оази, хтось шкребеться. Лямка дуже злякалася, адже уявила собі Бабая, який завжди її лякав.

Вона лежала під своєю м'якою ковдрою і боялася навіть трішки визирнути. Її голова була повною неприємних думок, і серце стукотіло, як барабан. Але Лямка зібралася з думками і вирішила, що настав час щось змінити.

Вона вигадала план: спочатку лише злегка викрити ковдру, потім обережно сісти на ліжку, а далі — впевнено підійти до шафи.

Наступного дня Лямка вирішила подолати свій страх. Вона взяла з собою ліхтарик і підійшла до шафи. Спочатку вона підсвічувала лише маленький клаптик простору, а потім решту. І що ж вона там побачила? Нікого лякливого чи страшного — лише кілька складених коробок і стару мапу, яка завжди викликала в неї цікавість.

Лямка зрозуміла, що це зовсім не Бабай, а лише її уява грається з нею. І з цього моменту вирішила дізнатися, чи буває Бабай насправді.

Одного вечора, коли місяць світив особливо яскраво, Лямка знову почула тихе шкрябання. Але цього разу вона була налаштована рішуче. Вона підняла ковдру, сіла на ліжку, а потім встала і підійшла до шафи.

І що ж вона побачила? Там сидів маленький, кумедний створіннячко з великими вухами та рожевими щічками. Це був Бабай, але зовсім не страшний. Він виглядав, наче загублене маля, яке потребувало підтримки.

Лямка спитала його: "Чому ти тут?" І Бабай відповів: "Я загубив свою мапу і не можу знайти дорогу додому. В твоїй шафі я шукав притулок, щоб спокійно подумати."

Лямка зрозуміла, що Бабай просто потребував допомоги. Вона взяла мапу зі своєї шафи і разом з Бабаєм вони вивчили її.

Вони знайшли шлях, яким Бабай міг повернутися додому, а Лямка раділа, що змогла допомогти новому другу. Відтоді Бабай більше не лякав її, а став добрим приятелем.

І ось чому, якщо іноді здається, що хтось шкребеться у шафі, варто просто дати йому шанс зрозуміти, що він не один. Так, як зробила Лямка.

А коли вечір знову настигнув, Лямка спокійно заснула під м'якою ковдрою, знаючи, що в цьому світі немає нічого страшного. Вона відчула спокій і безпеку, а місяць ніжно освітлював оазу, навіюючи солодкі сни.

✦Кінець✦