Маленький Гудзик

У старому лісі, де стежки світяться між корінням, жив маленький Гудзик. Він був веселий і грайливий. Гудзик полюбляв кататися на стежках, кидаючись у різні боки, як тільки на нього дуло вітерець. Його радісні звуки "кількі-кількі" розливалися навколо.

Одного разу Гудзик вирішив погратися з м'ячиком. Але м'ячик виявився затяжким для одного гудзика. Гудзик намагався його підняти, але м'ячик тільки качався туди-сюди.

"Кількі-кількі, м'ячик, не відходь, кількі-кількі", — співав Гудзик, намагаючись його котити.

Раптом до нього підійшов маленький Листочок. "Давай, Гудзику, я допоможу", — сказав Листочок і разом вони почали котити м'ячик. М'ячик покотився трохи вперед, але все ще не йшов далі.

Пісенька змінилася: "Кількі-кількі, м'ячик, не ковзай, кількі-кількі", — співали вони вдвох. Але все одно не могли його далеко прокотити.

Тут на допомогу прилетіла Метелик. Вона запропонувала: "А давайте по черзі котити. Спочатку я, потім ви." Гудзик і Листочок погодилися. Метелик підхопила м'ячик і покотила його легенько.

Тепер вони співали разом: "Кількі-кількі, м'ячик, лети, кількі-кількі". Нарешті м'ячик покотився вперед, і всі зраділи.

Невдовзі до них приєдналася Жучка — маленька, але дуже дружня. "Я можу підштовхнути, коли ви втомитеся", — запропонувала вона. І так, допомагаючи один одному і чергуючись, м'ячик катався все далі й далі. Жучка підштовхувала, коли бракувало сил.

"Кількі-кількі, м'ячик, далі йди, кількі-кількі", — співали вони разом. Завдяки їхній спільній роботі м'ячик котився вже без зусиль.

Наприкінці дня всі зібралися разом під великим деревом. Вони відчули, як важливо бути разом. Гудзик ніжно промовив: "Кількі-кількі, друзі мої, кількі-кількі". Заспокоївшись, вони всі лягли відпочивати.

Ніч прийшла, ліс заспокоївся. Пісенька стихла і заснула разом із маленьким Гудзиком та його друзями.

✦Кінець✦