Агресіядля 4–6 років≈ 3 хв читання

Маленькій Олі та її чарівні рученята

Оля — маленька дівчинка з чарівними рученятами. Вона відчуває злість, коли хтось намагається забрати її іграшку.

У далекій країні, де сонце завжди світило яскраво, жила маленька дівчинка на ім'я Оля. Вона мала чарівні рученята, які могли робити дивовижні речі. Оля любила гратися на майданчику з іншими дітьми, але іноді, коли хтось намагався взяти її іграшку, вона відчувала, як у її серці з'являється маленький Буркотливий Гномик.

Одного дня Оля вирішила з'ясувати, чому Буркотливий Гномик завжди приходить, коли вона стає сердитою. Вона підійшла до нього і запитала: "Чому ти завжди з'являєшся, коли я злюся?"

"Ну, — відповів Гномик, — я з'являюся, коли ти відчуваєш, що хтось ображає тебе. Але я тільки хочу допомогти тобі зрозуміти, як висловити свою злість."

Оля задумалася і сказала: "А якщо я не хочу бити або кусатися, що тоді?"

Гномик усміхнувся і сказав: "Твої рученята можуть робити багато добрих речей. Вони можуть обіймати, будувати замки з піску, або навіть допомагати друзям. Чому б тобі не спробувати сказати: 'Це моя іграшка, можна мені її назад?'"

Оля вирішила спробувати. Того ж дня на майданчику інший хлопчик, на ім'я Тимко, взяв її улюблену машинку. Оля відчула, як Буркотливий Гномик знову наближається, але цього разу вона зупинила його і сказала: "Це моя іграшка, можна мені її назад?"

Тимко подивився на Олю і сказав: "О, вибач, я не знав, що вона твоя." І віддав їй машинку.

Оля була здивована, але дуже рада. Її сердечко наповнилося теплом, і Буркотливий Гномик зменшився в розмірах. Він посміхнувся і сказав: "Бачиш, як твої чарівні рученята можуть допомогти тобі?"

Відтоді Оля намагалася використовувати свої рученята для добрих справ. Вона обіймала друзів, коли вони були сумні, допомагала будувати піщані замки і навіть посадила маленький квітник біля свого будинку.

А Буркотливий Гномик став її вірним порадником. Він завжди нагадував їй про чарівну силу її рученят.

Оля дізналася, що навіть коли ти злишся, можна знайти спосіб бути добрим і сміливим. Іноді для цього потрібні лише добрі слова і трохи терпіння.

Коли сонце почало заходити, і небо стало золотистим, Оля відчула, як її очі починають злипатися. Вона позіхнула, вляглася в своєму ліжечку і міцно обійняла свого м'якого ведмедика. Рученята знову були спокійними і щасливими.

І так, під м'які звуки вечірнього вітру, Оля заснула, знаючи, що її чарівні рученята завжди будуть поруч, щоб допомогти їй знайти правильний шлях. Вона мріяла про нові пригоди, в яких її рученята допомагають робити цей світ кращим.

Кінець

Як працює ця казка

У цій казці проблема агресії перетворюється на персонажа, з яким можна поговорити. Оля вчиться висловлювати свої почуття словами, а не діями. Це допомагає дитині знайти способи справлятися з емоціями у реальному житті.

Прийом казкотерапії: Екстерналізація проблеми (винесення назовні)

Поговоріть після читання

Як ти почуваєшся, коли хтось забирає твою іграшку?
Які добрі речі можуть зробити твої рученята?
Як ти можеш сказати про свої почуття, коли ти злишся?

Імена та подробиці в цій казці змінено. Казку створив штучний інтелект за методикою дитячого психолога Юлії Синєгуб. Впізнали свою казку? Напишіть нам — приберемо її.