Казка про Тік-Так

У великій скрині з іграшками жив маленький будильник на ім'я Тік-Так. Тік-Так був дуже веселим і завжди знав, коли час прокидатися, а коли — гратися. Одного разу, коли всі іграшки ще спали, Тік-Так вирішив зіграти у свою улюблену гру — "Знайди великий жовтий м'ячик". Але м'ячик був далеко в кутку, і сам він ніяк не міг його дістати.

"Тік-так, тік-так, візьми м'ячик, час прийшов", — повторював Тік-Так, намагаючись дотягнутися до м'ячика. Але все одно не міг.

В цей момент прийшов перший помічник — веселий плюшевий ведмежа Пух. Ведмежа побачило, як Тік-Так тягнеться до м'ячика, і вирішило допомогти. "Тік-так, тік-так, ведмежа прийшло", — співав Тік-Так. Разом вони дотягнулися до м'ячика, але той котився ще далі.

Тоді підійшов другий помічник — маленький дерев'яний слоненя. Слоненя підняло свій хобот і вперше побачило м'ячик. "Тік-так, тік-так, слоненя прийшло", — радів Тік-Так. Слоненя затисло м'ячик своїм хоботом і трохи підсунуло його ближче, але м'ячик все ще був далеко.

Раптом з'явився третій помічник — маленька машинка Біб. Машинка почала підскакувати на своїх колесиках навколо м'ячика. "Тік-так, тік-так, машинка бігає", — сміявся Тік-Так. Біб обережно підштовхнув м'ячик ще ближче до Тік-Така.

Зрештою, прибіг найменший помічник — кумедний Жабеня Квак. Жабеня скакало навколо м'ячика і, зрештою, підстрибнуло високо-високо, допомагаючи м'ячику докотитися до самого Тік-Така. "Тік-так, тік-так, жабеня стрибнуло", — щасливо промовив Тік-Так.

І ось нарешті м'ячик був поруч. Всі іграшки зібралися навколо, радіючи тому, що змогли разом дістати м'ячик. Тік-Так відчув свої маленькі ніжки на твердій підлозі і заспокоївся. Він зрозумів, що разом їм вдалося те, що було важко одному.

"Тік-так, тік-так, всі разом час прийшов", — останній раз заспівали всі іграшки.

Вони сіли поруч, кожен зі своїм невеликим затишним куточком у скрині, тихо-тихо заспівали приспів і заснули разом із вечірнім спокоєм.

✦Кінець✦