Чарівна Валізка Доктора Міма

У далекій країні під зоряним небом жив маленький дракончик на ім'я Лумі. Лумі був чарівним істотою, який вмів створювати маленькі вогники, які світяться в темряві. Але, як і багато інших дракончиків, Лумі боявся одного — візитів до лікаря.

Одного ранку Лумі прокинувся з м'яким тривожним почуттям у животі. Мама-дракониха сказала, що сьогодні вони мають піти на плановий огляд до доктора Міма. Лумі відразу почав хвилюватися, адже думав про укол, який може бути болісним.

Коли вони прийшли до клініки, Лумі здивувався, побачивши, що доктор Мім — не звичайний лікар, а чарівний єнот. Мім завжди носив з собою особливу валізку, в якій були не лише медичні інструменти, а й чарівні предмети.

— Привіт, Лумі, — сказав доброзичливо доктор Мім. — Я чув, що ти хвилюєшся. Давай ми разом зіграємо гру.

Доктор Мім відкрив свою чарівну валізку, і там були маленькі іграшкові медичні інструменти. Лумі зацікавився.

— Ми зіграємо у лікарів, — запропонував Мім. — Ти будеш моїм помічником і зможеш стискати цю маленьку руку, коли тобі буде страшно.

Лумі погодився. Він взяв маленьку руку-іграшку і почав грати в гру з доктором Мімом. Це було весело, адже Лумі уявляв себе справжнім лікарем, який лікує інших чарівних істот.

Коли настала черга справжнього огляду, Лумі відчував себе трохи спокійніше. Доктор Мім пояснив кожен крок, який вони робитимуть.

— Ми почнемо з м'якого дотику, — сказав Мім, — а потім зробимо маленький укол, який буде швидким, як дотик метелика.

Лумі стиснув іграшкову руку, коли настав момент уколу. Він відчув маленький укол, але це було зовсім не так страшно, як він собі уявляв.

— Ти був таким хоробрим, Лумі! — похвалив доктор Мім.

Після огляду доктор Мім дав Лумі маленький сюрприз — яскраву наклейку у вигляді вогника.

— Це тобі винагорода за сміливість, — сказав Мім з посмішкою.

Лумі відчував гордість, адже він подолав свій страх. Він зрозумів, що бути хоробрим — це робити крок за кроком, навіть якщо трохи страшно.

Коли Лумі повернувся додому, він розповів мамі про свою пригоду. Він згадав, як стискав ручку-іграшку і отримав наклейку за сміливість.

— Тепер я знаю, що можу бути сміливим, — сказав він тихо.

І відтоді Лумі більше не боявся візитів до лікаря. Він знав, що завжди може стиснути руку-іграшку і отримати винагороду за свою сміливість. А коли настав вечір, маленький дракончик тихенько заснув під зоряним небом, знаючи, що з кожним днем він стає все хоробрішим.

✦Кінець✦